Вторник, 2024-03-19, 5:00 AM

Відділ освіти Коростенської районної державної адміністрації

Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Сайти ЗНЗ району
  • Школи І-ІІІ ступенів
  • Школи І-ІІ ступенів
  • Школи І ступеня
  • ДНЗ
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 68
 Історія освіти
            Наприкінці XIX століття неписьменність населення України була масовим явищем. За офіційними даними перепису 1897 року по Російській імперії у губерніях України на кожних 100 чоловік налічувалося від 72 до 85 неписьменних.
       У 1899 році у Волинській губернії працювало 3199 навчальних закладів, в яких навча¬лося 120280 чоловік. Тобто, освіту отримувало 4% від загальної кількості населення краю. Ще меншим цей показник був серед жіноцтва. Так в кінці XIX ст. в губернії отри¬мували освіту лише 19750 дівчат, що становило трохи більше 1 % від загальної кількості жіночої частини населення.
      Царський уряд на початку XX століття майже зовсім усунувся від матеріального утри¬мання початкових шкіл ( так званих однокласних з трирічним терміном навчання і двоклас¬них, в яких навчалися п'ять років). Понад 4/5 шкіл перейшло під опіку земств, хоча міністерство народної освіти розробляло і контролювало всі навчальні програми.
      Існувало три типи початкових шкіл: 1) міністерські, засновником яких було міністерство освіти; 2) земські; 3) церковно-парафіяльні.
      Помітну роль в початковій школі відігравала православна церква, яка організовувала і контро¬лювала церковно-парафіяльні школи, в яких в кінці XIX ст. нараховувалося 1454 і де на¬вчалося 53125 дітей (45560 хлопчиків і 7565 дівчаток). Вони були однокласні (три роки навчання) і двокласні (п'ять років навчання). Навчання в цих школах велося за програмою, затвердженою Святійшим Синодом. Основними предметами в церковно - парафіяльних шко¬лах були: російська мова, закон Божий, арифметика, чистописання, церковний спів. Ці церковно-парафіяльні школи в більшості своїй давали освіту селянським дітям. На 1860 р. на Житомирщині було понад 1000 церковно-парафіяльних шкіл, Існували також початкові школи на кошти церковного братства, яке допомагало дітям з бідних сімей і сиротам.
       Згідно з шкільною реформою 1864 р. було створено єдину систему освіти. Всі повітові, церковно-парафіяльні школи, сільські училища стали називатися початковими народними училищами. Вони повинні були працювати за єдиним навчальним планом і програмою. Мовою викладання залишалася російська.
       Народні училища були відкриті: у 1870 році - Ушомирське народне училище, у 1884 році – Берестовецьке народне училище, у 1887 році – Гулянецьке двокомплектне народне училище, у 1900 році – Ковалівське однокласне початкове училище, у 1901 році – Горщиківське однокласне церковно-парафіяльне училище, у 1904 році – Іванівське однокласне початкове училище. На кінець ХІХ століття в Іскоростенській, Ушомирській, Татарновицькій волостях працювало 19 однокласних церковно-парафіяльних шкіл та шкіл грамоти. Одна школа припадала на 2,6 тис. жителів.
       Не дивлячись на певні зрушення в галузі освіти на початку XX ст. край продовжував залишатися одним з відсталих у Російській імперії. Серед національностей Волинської губернії найвищий рівень грамотності був серед чехів (59,6%), далі йшли росіяни, німці, євреї, білоруси, поляки, далеко позаду усіх стояли українці (9%).
       В період з 1885 по 1917 рік було відкрито 21 школу: Білківську, Бондарівську, Васьковицьку, Дідковицьку, Кожухівську, Лісівщинську, Малозубівщинську, Меленівську, Поліську, Сарновицьку, Сушківську, Хотинівську, Бехівську, Вигівську, Мединівську, Стремигородську, Ходаківську, Шершнівську, Калинівську, Межиріцьку, Сантарську.      
       Перед початком першої світової війни на Коростенщині діяло два однокласні училища, де навчалося близько 200 дітей і 23 однокласні школи (в основному при церквах), де навчалося майже 900 дітей.
       З кінця 1920 року в краї починається відновлення системи народної освіти. Українізація народної освіти, розпочата за гетьманату, була перервана. Робилася спроба створити нову радянську систему народної освіти з головним завданням „комуністичного виховання”. Згідно Положення Раднаркому в краї ставилося завдання впровадити безкоштовне, обов”язкове навчання всіх дітей віком від 7 до 16 років, хоча мережа шкіл, їх стан, відсутність вчителів, коштів не дозволяли зробити це. Незважаючи на це, на кінець 1922 року в селах Іскоростенської, Ушомирської, Татарновицької волостей діяло 58 шкіл, навчання в яких проводило майже 100 вчителів. Загальна кількість учнів становила близько 3,5 тисяч, хоча дітей шкільного віку було в 4 рази більше.
       З 1918 по 1935 рік відкрито 14 шкіл: Ришавська, Холосненська, Березівська, Веселівська, Давидківська, Каленська, Купищенська, Новаківська, Новинська, Щорсівська, Грабівська, Жабчанська, Розівська, Десятинська.
       В Білці з 1921 року діяла сільськогосподарська профшкола на 20-25 учнів. За школою було закріплено 60 десятин землі, де учні отримували практичні навички ведення сільського господарства на основі елементарних знань в агрономії. В 1926 році в ній навчалося 66 учнів.
       У 1924-1925 навчальному році розпочала роботу побудована народним методом Ушомирська семирічна школа, де 9 учителів навчали 200 дітей, перший випуск якої було зроблено у 1927 році. Ще 220 учнів училося у двох початкових школах, у яких працювало 5 учителів. У 1939 році семирічну школу реорганізовано у десятирічну, де працювало 27 учителів і навчалося понад 800 учнів. Ще в Ушомирі з 1932 року працювала школа колгоспної молоді і робітфак. І у 1932 році було організовано дитячий будинок для голодуючих дітей-сиріт. У роки Великої Вітчизняної війни дітей було евакуйовано і лише у 1945 році дитячий будинок відновив свою роботу, в ньому проживало і навчалося 150 вихованців.
      У 30-х роках в Україні, де значна частина населення не вміла читати й писати, успішний економічний розвиток, створення потужної промисловості, піднесення інших галузей господарства були неможливі без ліквідації неписьменності. Тому розпочалася масова компанія під назвою „Всенародний похід за загальне навчання (всеобуч). 25 липня 1930 року ЦК ВКП(б) прийняв постанову „Про загальне обов”язкове навчання”. Цією постановою було започатковане обов”язкове чотирикласне навчання. У районі відкрито 6 початкових шкіл.
      В сільській місцевості напередодні війни початковою освітою були охоплені майже всі діти, але діяло тільки кілька семирічок і одна середня школа в Ушомирі. У селищі, де до революції лише 13% населення уміло писати й читати, в 1937 році 48 дітей трудящих здобули середню освіту. В селі вже було 27 вчителів і в школах навчалось понад 800 учнів. Отримати середню освіту для сільських дітей вдавалося тільки одиницям. Рівень матеріального забезпечення та наявність вчителя з вищою освітою в сільській місцевості були вкрай низькими.
   У 1934 році було поставлено завдання прискорити розвиток мережі середніх шкіл та встановити єдину організаційну структуру загальноосвітньої школи, зокрема:
   - початкова школа – 1-4 класи;
   - неповна середня школа – 1-7 класи;
   - середня школа – 1-10 класи.
     Загальну середню освіту на Коростенщині учні здобували у 16 середніх школах.
     У 1939 році було поставлено завдання подальшого розвитку шкільної освіти: запровадити загальне середнє навчання у містах та завдання затвердити перехід до загального семирічного навчання у сільській місцевості. У районі стало функціонувати 23 неповні середні школи.
     За переписом 1939 року письменних в районі віком від 9 до 49 років було 61 відсоток. Важливу роль у підготовці вчителів для села відіграв Житомирський педагогічний інститут імені Івана Франка, який до 1940 року випустив понад 5 тисяч висококваліфікованих учителів.
     Розпочалася Друга світова війна, яка зруйнувала матеріальні основи культури. Особливо згубно вона відбивалася на народній освіті. В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, пограбовано, перетворено на склади, госпіталі, казарми.
     На Україні під час окупації було зруйновано понад 8 тисяч шкільних приміщень, знищено більше як 15 тисяч навчальних кабінетів і лабораторій, близько 5 тисяч шкільних бібліотек та їх обладнання.
     На Коростенщині у Лісівщинській, Пугачівській, Вигівській та інших школах німецькі загарбники зробили стайні для своїх коней.
     По мірі визволення території від фашистських окупантів, відразу ж відновлювалась мережа шкіл. Уже у травні 1944 року в області працювало 1280 шкіл, які охоплювали 177047 учнів.
     Протягом весни і літа 1945 року на Коростенщині було відремонтовано 38 шкіл, близько тисячі парт, виготовлено нові шкільні меблі.
     Під час Великої Вітчизняної війни дитячий будинок с. Ушомир було повністю зруйновано, школа перетворена в конюшню. Зразу після звільнення в 1944 році почалась відбудова дитячого будинку і він тут же почав приймати дітей-сиріт.
     У 1950 році у повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл. Було відбудовано приміщення Гулянецької, Ковалівської, Михайлівської, Сантарської, Стремигородської, Веселівської, Межиріцької, Сингаївської, Ушомирської, Шершнівської, Давидківської шкіл, Ушомирський дитячий будинок.
     У 1953 році в Україні в основному було відроджено обов”язкове семирічне навчання учнів.
     У грудні 1958 року після широкого обговорення у Радянському Союзі було прийнято закон „Про зміцнення зв”язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”. У квітні 1959 року відповідний закон було ухвалено в Україні. У цих документах передбачається структура перебудови загальноосвітньої школи, введення восьмирічного всеобучу, перетворення десятирічних середніх шкіл на одинадцятирічні та запровадження одинадцятирічного навчання, створення навчально-матеріальної бази для оволодіння учнями шкіл однією з масових професій.
     На середину 70-х років в районі функціонувало 17 середніх та 55 неповних середніх і початкових шкіл, в яких навчалося близько 12 тис. дітей. Працювали: будинок піонерів, станції юних техніків, юних натуралістів, районна фільмотека. В системі освіти Коростенщини працювало 669 педагогічних працівників. 502 учителі мали вишу освіту.
     За 1960-1990 роки на Коростенщині введені в експлуатацію нові школи: Новинську НСШ (1957 р.), Новаківську НСШ (1960 р.), Грозинську СШ (1963 р.), Ставищанську НСШ (1964 р.), Горщиківську СШ (1965 р.), Жабчанську (1967 р.), Розівську ПШ (1967 р.), Березівську (1967 р.), Сарновицьку СШ (1970 р.), Гулянецьку СШ (1972 р.), Сушківську СШ (1972 р.), Каленську НСШ (1974 р.), Мединівську НСШ (1974 р.), Дідковицьку СШ (1975 р.), Ушомирську СШ (1976 р.), Михайлівську НСШ (1976 р.), Щорсівську НСШ (1981 р.), Іскоростенську ПШ (1985 р.), Калинівську ПШ (1987 р.), Кожухівську СШ (1988 р.) та нові приміщення шкіл: Веселівської НСШ (1960 р.), Ходаківської НСШ (1961 р.), Бехівської НСШ (1962 р.), Купищенської НСШ (1966 р.), Жабчанської ПШ (1967 р.), Стремигородської (1968 р.), Грозинської СШ (1980 р.), Сушківської СШ (1981 р), Щорсівської НСШ (1981 р.), М.Зубівщинської СШ (1984 р.), Давидківської НСШ (1988 р.).
     У 1991 році на території Ушомирської санаторної школи-інтернату було збудовано новий спальний корпус, нове приміщення їдальні, пральню, господарські прибудови, діяли робочі кімнати, лазня, майстерня, швейна кімната, підсобне господарство.
  Протягом 50-70 років 6 працівникам освіти присвоєно почесне звання „Заслужений вчитель УРСР”.
     У 1954 році це звання було присвоєно Войтенко Ніні Костянтинівні, заступнику директора з навчально-виховної роботи Давидківської неповної середньої школи.
     У 1966 році це звання було присвоєно Матвієнко Анастасії Аникіївні, учителю математики, заступнику директора з навчально-виховної роботи Лісівщинської середньої школи.
     У 1966 році Прус Євдокії Самосівні, учителю хімії і біології Сарновицької середньої школи присвоєно звання „Заслужений вчитель УРСР” за значні успіхи у навчанні і вихованні підростаючого покоління.
     У 1967 році звання „Заслужений учитель УРСР” присвоєно директору Сушківської середньої школи Дяченку Артему Дмитровичу. Під його керівництвом у школі було створено духовий і струнний оркестри, шкільний хор, який був одним з найкращих у області і був удостоєний виступу у м. Києві. Біля школи був посаджений сад і великі шкільні ділянки.
     17 червня 1968 року за заслуги в розвитку народної освіти Мільчуцькому Валентину Сергійовичу присвоєно почесне звання „Заслужений вчитель УРСР”. У 1963 він очолив новозбудовану Грозинську середню школу, де і працював до виходу на заслужений відпочинок у 1989 році.
      У 1970 році почесне звання „Заслужений учитель УРСР” присвоєно директору Васьковицької середньої школи Полосенку Олександру Архиповичу, який очолював школу 23 роки. У цей період школа одна з перших в області перейшла на кабінетну систему, запроваджено тематичний облік знань учнів.

   У районі працювало багато справжніх майстрів педагогічної справи, які за самовіддану працю були нагороджені урядовими нагородами:


Орденом Леніна


  Мошківська П. Й. – вчителька початкових класів Вигівської восьмирічної школи

Орденом Трудового Червоного Прапора

  Грищенко І. В. – директор Новаківської восьмирічної школи
  Лаврінчук Г. Ф. – вчитель трудового навчання Бондарівської середньої школи
  Полосенко О. А. – директор Васьковицької середньої школи
  Глоба М. К. – директор Малозубівщинської середньої школи

 Орденом „Знак Пошани”

  Вигівський О. А. – вчитель української мови та літератури Михайлівської восьмирічної школи
  Лук”яненко А. С. – вчителька хімії Малозубівщинської середньої школи
  Мільчуцька Л. С. – вчителька російської мови та літератури Грозинської середньої школи
  Муравицька Т. П. – вчителька історії і суспільствознавства Грозинської середньої школи
  Пішель Г. В. – вчителька математики Малозубівщинської середньої школи

Медаль Макаренка

  Матвієнко А. О. – вчителька математики Лісівщинської середньої школи
  Охрименко Г. П. – вчителька початкових класів Ушомирської школи-інтернату
  Ущапівський В. І. – директор Васьковицької середньої школи
  Прус Є. С. – вчитель хімії і біології Сарновицької середньої школи

 Медаллю „За трудову доблесть”

  Васьківський В. І. – заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель фізики Васьковицької середньої школи
  Длугопольська А. Г. – вчителька математики Ушомирської середньої школи
  Клименко Н. М. – директор Хотинівської середньої школи
  Іваницька О. Д. – вчителька німецької мови Лісівщинської середньої школи
  Прус Є. С. – вчитель хімії і біології Сарновицької середньої школи
  Хомутовська С. А. – вчителька початкових класів Чоловської середньої школи
  Хомутовський Ф. І. – директор Чоловської середньої школи
  Ярошенко Н. М. – вчителька географії Васьковицької середньої школи

 Медаллю „За трудову відзнаку”

  Вигівський О. А. – вчитель української мови та літератури Михайлівської восьмирічної школи
  Малюшицька М. Д. – директор Охотівської восьмирічної школи
  Хомутовська С. А. – вчителька початкових класів Чоловської середньої школи
  Юркевич І. Г. – вчитель російської мови та літератури Ковалівської восьмирічної школи

 Почесною Грамотою Президії Верховної Ради СРСР

  Ущапівський В. П. – вчитель німецької мови Васьковицької середньої школи.

     Протягом останніх років на Коростенщині здійснено чимало для забезпечення життєдіяльності системи освіти. У складних умовах перехідної економіки розв”язано основне завдання - збережено навчально-матеріальну базу, кадровий потенціал освіти,
     Відбулися зміни у мережі навчальних закладів району: з 01.01.2001 року у склад міста Коростеня передано Чоловську СЗШ І-ІІІ ступенів та Чигирівську СЗШ І ступеня; в зв”язку з вибуттям учнів із мікрорайону школи ліквідовано Десятинську, Грабівську, Межиріцьку, Обиходівську СЗШ І ступеня, Березівську СЗШ І ступеня та реорганізовано Ковалівську СЗШ І-ІІ ступенів у СЗШ І ступеня.
     В 2009 році Ушомирська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів реорганізована в Ушомирську гімназію, а в 2010 році Грозинська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів реорганізована в Грозинську гімназію.
     Особлива увага приділяється збереженню й розвитку навчально-матеріальної бази. 25 серпня 2000 року введено в дію нова, сучасна, двоповерхова школа в селі Білка – „Школа Володимира Матвієнка”, яка була збудована за рахунок коштів Промінвестбанку. Школа забезпечена меблями, підручниками, відео- та телеапаратурою, класи обладнано сучасною комп”ютерною технікою, укомплектовано навчальними посібниками та сучасною науковою і художньою літературою.
     У 2000 році за підтримки облдержадміністрації та депутатів обласної ради від Коростенського району А. Б. Войтенка та В. Ф. Лушкіна збудована 1 черга Поліської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, в якій розмістилися 22 навчальних кабінети, методкабінет, бібліотека з читальним залом.
     У 2003 році за спонсорські кошти закінчено добудову Меленівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на 4 навчальні кабінети, їдальню, методкабінет, кабінет директора, два технічних приміщення.
     У 2002 році проведено реконструкцію приміщення дитячого садка під школу у с. Ришавка і 21 листопада навчальний заклад почав функціонувати у новому приміщенні. За ці роки збудовано шкільні їдальні у Веселівській, Сушківській школах; газифіковано котельні Грозинської, Васьковицької, Поліської, Гулянецької, Щорсівської шкіл.
     У Васьковицької СЗШ І-ІІІ ступенів у 1998 році збудовано спортивний зал, у 2000 році – їдальню.
  Васьківському Василю Івановичу - заступнику директора з навчально-виховної роботи, учителю фізики 13 квітня 1998 року Указом Президента України присвоєно почесне звання „Заслужений учитель України.
     У 2002 році Мельниченку Леоніду Антоновичу – учителю фізичної культури, образотворчого мистецтва Поліської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів присвоєно почесне звання „Заслужений тренер України” за високі показники з фізичної культури і спорту, які досягають його учні на районних, обласних змаганнях у рамках обласної Спартакіади школярів та виховання олімпійського чемпіона з біатлону Валентини Цербе.
     У 2007 році у номінації „трудове навчання” переможцем районного і обласного туру, лауреатом Всеукраїнського туру став Паламарчук Микола Костянтинович, учитель-методист, учитель трудового навчання, інформатики, образотворчого мистецтва Ушомирської СЗШ І-ІІІ ступенів.
  Чотири вчителі шкіл району за період з 1994 по 1997 р. були удостоєні Гранта Міжнародної Соросівської Програми Підтримка Освіти в галузі точних і природничих наук (ISSEP). Цю програму започаткував Міжнародний фонд „Відродження” Джоржа Сороса з метою підтримки вчителів, які досягли високих успіхів у навчанні підростаючого покоління.
     Педагоги чотирьох спеціальностей (фізика, хімія, математика і біологія), учні яких найчастіше вступають до вищих учбових закладів, номінувалися на цю престижну нагороду. В 1994 році гранта ISSEP були удостоєні 2 вчителі Ушомирської СЗШ І-ІІІ ступенів: Рак Леонід Пилипович, учні якого обирали при вступі у ВУЗи хімію, як профілюючий предмет; Пригоцька Галина Павлівна – 6 учнів якої успішно здали екзамен з біології і вступили до вищих учбових закладів України.
     В 1995 році вчителька цієї ж школи Длугопольська Алла Григорівна отримала грант з математики.
     В 1997 році Відмінник освіти УРСР (1987 р.), вчителька Грозинської СЗШ І-ІІІ ступенів Мольдерф Лариса Тимофіївна за плідну роботу в Малозубівщинській і Грозинській школах отримала грант ISSEP в номінації „Хімія”. На час нагородження 42 учні вчительки обрали профілюючим предметом хімію при вступі у ВУЗи і успішно її здали, у 1996-1997 р.р. таких вступників було 12.

      У 1969 році при відділі освіти був утворений методичний кабінет, першою завідуючою стала Грищенко Галина Тодорівна, яка попрацювала на цій посаді до 1975 року. З 1975 року по 1978 рік методкабінет очолила Фельдман Софія Соломонівна. З 1978 року по 1981 рік – Нагорна Лідія Миколаївна. З 1982 року по 2012 рік – Слободянюк Клавдія Олександрівна. В 2012 році методкабінет очолила Бондар Людмила Миколаївна.
      Районна профспілкова організація працівників освіти відновила свою діяльність у 1944 році і об”єднувала працівників шкіл та дошкільних закладів Коростенського району.  
      Головою районного колективу профспілки з 1944 по 1967 роки був обраний Шейхет Матвій Наумович, з 1967 по 1989 роки – Литвинчук Тетяна Пилипівна, з 1989 по теперішній час – Ходаківська Валентина Романівна.

       Управління діяльністю освітніх закладів Коростенського району здійснює відділ освіти, яким в різні роки керували:
 
                     Свинаренко Сергій Лаврентійович 1946 - 1956 р.р.;
                     Полосенко Олександр Артемович 1956 - 1959 р.р.
                     Грищенко Михайло Васильович 1959 - 1970 р. р.
                     Хозяйкін Олексій Олексійович 1970 -1984 р.р.
                     Туровський Микола Броніславович 1984 - 1994 р.р.
                     Дячук Анатолій Михайлович 1994 - 1998 р.р.
                     Стретович Олександр Максимович 1998 - 2005 р.р.
                     Клименко Василь Іванович 2005 - 2008 р.р.
                     Нагорняк Володимир Васильович 2008-– 2011 р.р.
                     Митюк Василь Дмитрович з 2011року - по даний час.
Copyright MyCorp © 2024
Поиск
Календарь
«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архив записей
Друзья сайта
  • Коростенська районна державна адміністрація
  • Коростенська районна рада
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Сайт управляется системой uCoz