Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти готує до видання збірку про кращих представників освітньої галузі Житомирщини ( лист ОІППО від 01.10.12.р. № 1 – 618). Матеріали мають містити інформацію про кращих представників освітньої галузі Житомирщини : Заслужених учителів України, Заслужених працівників освіти України, ветеранів педагогічної праці, керівників управління освітою, працівників методичних кабінетів, загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів усіх типів та форм власності, переможців районних, обласних та Всеукраїнського етапів конкурсу « Учитель року», вчителів, які підготували переможців Всеукраїнських фіналів учнівських олімпіад, конкурсів, змагань МАН.Коростенська земля багата на талановитих вчителів, для яких професія – покликання, а школа – цілий Всесвіт. За роки роботи  виробили свій власний стиль, для якого характерна перш за все щира, непідробна любов до дітей, турбота про іх  всебічний розвиток, творче мислення і високий моральний дух. Вони мають власну методичну систему, яка викликає в учнів бажання вчитися, жити і працювати в класному колективі. Відділ освіти  направляє слідуючі матеріали про кращих представників освітньої галузі Коростенського району:                                                                                                              

                                                              КОРЖУК  АНАТОЛІЙ  СЕРГІЙОВИЧ, вчитель

                                                          фізвиховання   Кожухівської СЗШ І-ІІІ ступенів                                

        Життя Анатолія Сергійовича Коржука не можна вкласти у площину дат.  Бо за ними люди , свідки його добрих справ , його життя , учні , про яких тепло говорять – «коржуківці», з якими Анатолій Сергійович пліч-о-пліч крокує десятиліття. Школа – його друга домівка, в якій губляться його роки , народжуються все нові спортивні перемоги. Хто він ? Звідки така життєва сила , рішучість , прагнення до все нових перемог ?

Народився Анатолій Сергійович Коржук 19 березня 1948 року в місті Коростені у багатодітній сім′ї . В 1955 році пішов до першого класу Коростенської СШ № 8, одинадцятий клас якої закінчив у 1966 році. Коли у випускному класі постало питання , куди піти вчитись, то зіграли свою роль педагоги – наставники , які порадили : « Вступай до педагогічного . З тебе буде хороший вчитель ! ».

       Тож у 1966 році Коржук стає студентом Вінницького педагогічного інституту  факультету фізичного виховання.

        Уроки  Коржука А. С. завжди продумані і включають лаконічність і точність завдань , засвоєння умінь і навичок різних рівнів складності , оптимізацію фізичних навантажень , систематичне використання групових та індивідуальних форм навчання,  мотивацію і стимулювання навчальної діяльності. Забезпечує позитивний психологічний клімат і пізнавальну привабливість кожного заняття.

Він регулярно працює над вдосконаленням системи позакласної роботи з фізичної культури . Виховує стійкий інтерес до систематичних занять фізкультурою та спортом , готовність до активної діяльності в житті .

   Починаючи з 1990 року команди юнаків і дівчат з волейболу Коростенського району , укомплектовані зі спортсменів Кожухівської школи, є переможцями та призерами обласних змагань .

« Коржуківські » учні вже двадцять років поспіль є призерами обласних та Всеукраїнських змагань з тенісу настільного . Так , дві учениці є кандидатами у майстри спорту з тенісу настільного ( триразові та чотириразові призери України ).

Ті , хто пройшов « школу Коржука », несуть  знання  через все життя . Підтвердженням цих слів є  подальші перемоги вже дорослих людей : чемпіони Південно-Західної залізниці , бронзові призери Укрзалізниці , призові місця у Спартакіаді серед територіальних  громад .

Анатолій Сергійович Коржук постійно дбав і дбає про зміцнення спортивної бази . Неодноразово був переможцем соціалістичних змагань по підготовці спортивних баз ( 1974 , 1977 , 1980 роки ). Завдяки постійній турботі вчителя і допомозі районних організацій нині спортивна база Кожухівської середньої загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів – одна з найкращих баз серед сільських шкіл області.

Слід відмітити, що вже майже п’ятдесят років вчитель не розлучається з фотоапаратом , є завзятим фотоаматором і « фотовчителем ». Його роботи протягом сорока років склали історію школи в фотодокументах , а фото його вихованців неодноразово представлялися на  обласні і Всеукраїнські фотовиставки.

За довголітню сумлінну працю , високі показники Анатолій Сергійович Коржук неодноразово нагороджувався грамотами відділу освіти , райдержадміністрації, обласного управління , Міністерства освіти і науки України , комітету у справах сім′ї , молоді та спорту.       

У 1985 році був нагороджений Почесним знаком ЦК  ВЛКСМ , у 1988 році – знаком « Відмінник народної освіти УРСР», у цьому ж році присвоєно звання « Вчитель–методист » та кваліфікаційну категорію « Спеціаліст вищої категорії » . З 2008 року в районі започатковано  за наказом начальника відділу сім′ї , молоді та спорту Коростенської райдержадміністрації щорічне проведення турніру з настільного тенісу на кубок  Відмінника освіти , тренера Ушомирської ДЮСШ Анатолія Сергійовича Коржука .

 В.І.Вигівська, директор школи

                                                            ГИЛЮК  МИКОЛА  КУПРІЯНОВИЧ , вчитель музики

                                                          Новаківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

    Народився М. К. Гилюк 1 серпня 1944 року в с. Романівці Дзержинського, нині Романівського, району. Рано діти сім'ї Гилюків залишилися без годувальників, стали круглими сиротами. А їх було семеро: четверо сестричок і два братики.     

Після закінчення технікуму Микола Купріянович працював в ансамблі бандуристів Житомирської філармонії.  

     Згодом доля з'єднала симпатичного кучерявого юнака з Романівки із  скромною сільською дівчиною Марією. І залишилося молоде подружжя жити в Новаках на Коростенщині назавжди.

    Народна мудрість каже, що коли людина збудувала дім, посадила дерево і  виростила дитину, вона прожила недарма. От і Микола Купріянович своїми £ руками збудував добротний просторий дім, посадив біля своєї оселі  прекрасний сад, який щоосені обдаровує соковитими плодами, разом з  дружиною виростив і викохав трійко дітей. Це є гарний слід людини на землі.

Всією душею він полюбив село Новаки, його безмежні поля, квітучі сади, глибокі стави, густий ліс, щирих людей. І коли доводиться поїхати на кілька  днів поїхати на гостину до родичів в рідну Романівку, то з приїздом Микола Купріянович говорить: «Мені здається, я був там цілий місяць. На другий день вже збираюсь додому». Душею приріс він до новаківської землі.          

    Згадуємо той далекий 1966 рік, коли вперше приїхав в село молодий  симпатичний юнак і своїм чарівним голосом та віртуозною грою на баяні приворожив до себе любителів пісні, полонив село.     

     Його зразу ж запримітила дирекція господарства і запросила працювати в сільському клубі, хоча й такої одиниці художнього керівника не існувало.Але пішли на хитрість і оформили М.К.Гилюка слюсарем, вагарем, радіомеханіком, аби лише він працював з колективом художньої самодіяльності в селі.       

 Він з честю виправдав довіру і надії. Мало хто тоді передбачав, що незабаром слава про сільських аматорів сцени перелетить за межі району.

 Старожили села пам'ятають першу постановку на сцені поліського весілля, перші проби пісень, мелодії яких часто звучать в пам'яті, приходять у сни.         

Та весь час Микола Купріянович відчував нестачу музичних знань. Адже, щоб покласти мелодію на листок паперу, то є велика наука, яка без копіткої праці і спеціальних знань сама не приходить. Потрібно знати теорію музики, музичну грамоту, сольфеджіо. Як багато всього незрозумілого і невідомого! А так хотілося написати пісню, яку б співали не тільки учасники художньої  самодіяльності, та яку б полюбило і співало все село. І ось в 1976 році Микола Купріянович вступає до Житомирського культурно-освітнього училища на хормейстерський відділ, яке закінчив з відзнакою, отримав червоний диплом. В роки навчання він працював на професійній сцені: був артистом хору поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». Тут навчився чути хор, звучання акорду, шліфував свою творчу майстерність. Відразу  після закінчення училища митець поспішає в своє село, створювати свій маленький «Льонок».   

Невдовзі, вже на вищому професійному рівні, але в таких же творчих муках нота за нотою, рядочок за рядочком народжуються нові пісні. Вони звучать у виконанні художнього колективу села та дитячого хорового гуртка місцевої школи, де з 1978 року працює вчителем Микола Купріянович. У творчому доробку самодіяльного композитора близько 50 творів.

   Микола Купріянович більше 30 років працював вчителем музики у місцевій школі. Його любов до пісні передавалася дітям з покоління в покоління. Гурток співу «Пісня - мережка» з задоволенням відвідували всі бажаючі учні школи. В його репертуарі пісні на різну тематику: задушевні, ліричні, українські пісні, які неодноразово радували односельчан, звучали з районних, обласних сцен, по районному та обласному телебаченню. З любов»ю писав пісні для наймолодших виконавців. Це він знайомив дітлахів з чарівним загадковим світом музики, прищеплює любов до пісенного мистецтва, українського фольклору. Це пісні « Черевички», « Дарунок для мами», « Мамина подушка».

    Самодіяльний митець плідно співпрацював з музикантом-професіоналом, своїм вчителем-наставником, заслуженим працівником культури В.І.Іванченком. Це він допоміг Миколі Купріяновичу написати аранжування до таких пісень як « Заздравна», « Пусти, мати», « Журавчина досада», « Гармонень поет».

  Справжніми перлинами музичного репертуару самодіяльного митця можна вважати такі пісні як « Лесині джерельця», « Стріну тебе, сину», « Ой полечко яреє».

   «Сію пісню чарівницю»- так називався пісенник самодіяльного композитора , його видала газета « Вечірній Коростень» у 1994 році. У передмові до неї голова Асоціації композиторів Житомирщини Б.Мельничук писав : « …пісні композитора глибоко народні, щирі, по-українські наспівні і розлогі, вони відповідають найкращим критеріям світової естетики, бо, з точки зору знавців, найбільша цінність сучасної пісні у її зв»язку з фольклором».

   Микола Купріянович не мислив себе без співочого колективу. Колективу дружнього, веселого, зі співом на професійному рівні. І такий колектив він знайшов і називав його своєю творчою лабораторією. Це колектив художньої самодіяльності Коростенського районного Будинку культури , народний вокальний ансамбль «Криниченька».

    А 1 березня 2009 року перестало битися серце М.К.Гилюка. Горе прийшло в сім'ю. Затих баян, стихли пісні в Будинку культури, назавжди залишилась школа без прекрасного вчителя, мудрого сіяча українських пісень.  Та світла пам'ять житиме вічно, буде передаватися з покоління в покоління, з вуст у вуста.

                                                                                                                            Н.М.Демчук, директор школи

ПАЛАМАРЧУК МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

вчитель інформатики, трудового навчання, креслення,

образотворчого мистецтва  Ушомирської гімназії

                                            Ці працьовиті рученята

                                            І блиск допитливих очей

                                            Нам компенсують перевтому

                                            Вкрай завантажених ночей

М. Паламарчук

   Працює вчителем інформатики, трудового навчання, та образотворчого мистецтва в Ушомирській гімназії - навчальному закладі, який у свій час закінчив із золотою медаллю.

Проводить дослідження різних технологічних процесів та розробку саморобних інструментів власної конструкції, пристосувань до шкільних верстатів. Йому вдається вирішувати не тільки проблему поповнення й урізноманітнення матеріальної бази, а й ефективно організувати проектно-технологічну діяльність учнів при розробці об’єктів навчальної праці. Створив міні-музей знарядь праці.

Паламарчук М.К. виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, систематично підвищує свій фаховий рівень, впроваджує інноваційні технології навчання й виховання в практику своєї роботи. Використовує систему виховання та навчання учнів в основі якої лежить увага до інтересів і проблем дитини, виховання працьовитості, творчості, формування в дітей поваги та любові до людей праці, готовності до свідомого вибору професії.

Керує розробкою міжпредметних науково-дослідницьких проектів регіонального народознавчого спрямування, відновлюючи цим традиції місцевих майстрів гончарної справи, з різьби по дереву,  декоративниого розпису. Сприяє екологічному вихованню школярів, залучаючи їх до участі у шкільному лісництві.

Є ініціатором широкого впровадження у  навчальний процес інформаційних технологій,  дбає про технічний стан комп’ютерів. Щороку його вихованці – призери олімпіад з інформатики. Залучає учнів до використання комп'ютерів для виготовлення технологічних карт і креслень на уроках з технологій, для створення комп'ютерних малюнків на уроках образотворчого мистецтва.

Як координатор програми Intel, провів навчання вчителів та допоміг у підготовці ними проектів і портфоліо.

Веде педагогічне керівництво написанням науково-дослідницьких робіт з МАН. Роботи його учнів, рецензовані Інститутом Педагогіки АПН України, Інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука м. Київ, займали  впродовж 3-х років на обласному конкурсі-захисті ІІІ та ІІ місця у секціях «Мистецтвознавство» та «Українське народне мистецтво».

Його вихованці з декоративного розпису, розпису по деревині та на склі – учасники і призери обласних фестивалів народного мистецтва, творчих виставок, конкурсів.

Микола Костянтинович двічі підготував команду району на обласний турнір винахідників і раціоналізаторів, здобувши призове місце.

Вихованці вчителя володіють загально-трудовими вміннями і навичками та художнім смаком, займаються технічною творчістю, освоюють техніку художнього оздоблення виробів. А його учні: Гаєвський Микола, Максимов Михайло,  Башинський Богдан, Плисак Андрій,  Меленевський Андрій займали призові місця у обласному етапі олімпіади з трудового навчання.

Має власні теоретичні напрацювання, авторські розробки інтерактивних вправ, методичних та організаційних моментів уроку. Працює над власною темою наукового дослідження. Постійно співпрацює з лабораторією трудового навчання Інституту Педагогіки АПН України. Склав кандидатські іспити.

Має шість публікацій у педагогічних фахових і науково-методичних виданнях: «Школа и производство», «Педагогічна Житомирщина», «Трудове навчання в школі», «Трудова підготовка в закладах освіти».

Ділиться своїм досвідом, виступаючи перед вчителями району, області, курсантами обласного інституту ППО. Учасник і призер  районних та обласних педагогічних виставок, член творчої групи і учасник всеукраїнської і міжнародної конференцій у м. Києві з розробки змісту освіти у освітній галузі «Технології».

Серед захоплень Миколи Костянтиновича – технічне конструювання, історичне краєзнавство, бальні танці. Учасник народного хорового колективу.

 Користується  авторитетом та повагою серед колег, батьків, жителів села. Впродовж п’яти скликань обирався депутатом сільської ради.

Щирість, доброзичливість, повага до дітей - це ті риси, які допомагають Паламарчуку М. К. знаходити шлях до серця кожного учня, дають змогу заглянути у внутрішній світ дитини, знайти там задатки творчого, морального і естетичного, що й використовує вчитель як основу для формування сучасної людини.                       

                                                                                                                                                  А.М.Котенко , директор школи